Soft навколо

Анекдот!

Анекдот! - як казав Пушкін (Сашко Гарматенко, по-нашому): "как много в етом звуке...". До речі, чи знаєте ви, що правильно писати саме так "анекдот", а писати "анегдот" або "анектод" (як я було набрав спочатку) це дуже ("фі!") неграмотно?

Але, гадаю, тонкощі ортографії це не те, за чим ви прийшли на цю сторінку. Отож, усідайтеся зручненько та читайте уважненько! Нижче подано категорії, по яким розділено всі анекдоти на цій ділянці. Під кожною надається один із найкращих анекдотів-представників тієї категорії. Кожна категорія також має свою власну сторінку, на яку ви переходите, вибираючи відповідний поклик (посилання) (хм... я не занадто детально пояснюю? :). Смішного!

Життя як життя

Зустрілися якось двое старих приятелів. Один иншого питає:
— На як життя?
— Ой, ти знаєш, щось все так паскудно! Просто ніякого просвіту.
— Нічого, ти не переймайся - воно попустить. Знаєш, життя то така річ: смуга темна, смуга світла...
Зустрічаються за тиждень. Перший знову питає:
— Як ся маєш?
— А пригадуєш, ми от то минулого разу стрічалися? То то у мене, мабуть, була світла смуга...

Читати всі анекдоти про життя >>

Програмісти і навколо

Програміст повертається з роботи. Його зустрічає жінка із задуманим виглядом:
— Що так довго?
— Та як завжди...
— А у нас уже через тиждень дев'ять місяців!
— Та невже? І хто ж, хлопчик чи дівчинка?
— Це поки невідомо. Лікар сказав, що дослідження шкідливе.
...Що мовчиш? Ти мене не любиш?! Я завжди це знала! Паскуда!
— Та ні, я просто думаю, якими методами звертатися до об'єкта, чий клас не визначений під час розробки...

Читати всі анекдоти про програмістів >>

Савсем чорнiй

Сидить маленька дівчинка у пісочниці, плюшевого ведмедика мордує: вчепилася йому за вухо, тягне-тягне, дере-дере, нарешті відриває і жбурляє подалі. Потім хапає за ногу, дере-дере, тужиться-тужиться, врешті вириває з корнем і викидує нафіг. Хапається за голову ведмедика і починає дерти... Тут підходить такий собі дядечка (a la Кучма) й запитує:
— А ти що ж це, дівчинко, тварин, та-скать, не любиш?
— (дивиться на нього) Та я й людей то (смик... смик...) не дуже...

Читати весь чорний гумор >>

Про українців

1961 рік, 12 квітня, Карпати.
Сивий гуцул стоїть на вершині, дивиться на полонину, люльку смалить.
Підбігає онук, радісно так вигукує: "Дiду, дiду, москалi у космос полетiли!"
Дід не реагує, тільки люлькою пихкає.
Після -надцятого разу дід скошує очи до онука й питає: "Що, всi?"

Читати всі анекдоти про українців >>

Про жидів

Жидівський погром в Одесі. До погромників звертається старий жид:
— Беґите все, что хотите, только не тґогайте мою дочь Саґочку!
Сара: — Hу, папа! Погґом єсть погґом!..

Читати всі анекдоти про жидів >>

Про тварин

Жив був собі кінь. Звали його Довгі яйця. Тож пасеться він, нікого не чіпає... аж як повз нього пробігає їжачок і питає коня:
— Коню, а ти чого то тут стоїш — там така кобилка! — Велика піхва зветься...
— Де!?
На пояснив їжак, як до тієї кобили дістатись, і кінь пострибав... Несеться крізь ліс, через чагарники, хащі, через трісця, обриває десь собі свою гордість, але ніц не помічає - летить, врешті прибігає:
Кобила (спогорда): — Я кобила Велика піхва! А ти ж хто?
(гордо) — А я Кінь!.. (і тут він заглядає собі попід ноги, та, вже ніяково) просто кінь.

Читати всі анекдоти про тварин >>