Дивосвіт пана Коноваленка

Заспокоїлись, розслабились, пустили справу на самоплив? НЕ ВИЙДЕ! Маю коє-що смаженого для Вас, але насамперед:

Найдобрішого деньочку, п. Коноваленко!

А тепер відповідь (перепрошую за певну затримку):

> Александр, я вижу пользу от Ваших похождений: Вы станете новым Остапом Вишней.

Недооцінюєте. Адже пан Вишня знаходився в незміренно гіршому становищі проти мене - довелося бідному вигадувати собі псевдо. У моєму випадку за це потурбувались предки - за що дяка їм велика.

> С большим удовольствием читаю Ваши письма.

З великим задоволенням їх пишу.

> Думаю, что из всех Ваших приключений может получиться отличный материал для прессы.
> Жду продолжения.

- Прошу!

Дивосвіт пана Коноваленка

То я ж Вам казав - з того світу пишу. Але нівроку, вигідно влаштувався - нині оце до раю потрапив. Гарно тут!... Ремонт зробили - в які то віки ремонт у раю. І так не кепсько було - а то ремонт!... Янголятка літають... Хоча, либонь, не надто прудко літають. То що там! Зовсім не літають - ледь повзають і то дуже не охоче - бо зарплата маленька. Та рано а чи пізно книжечку тобі виносять, то то як книжечку, а Computer World Украина взагалі на полиці лежить - приходь, бери, читай - рай, годі казати. До речі, повідомте від мене редакції - приємно, мабудь, людям буде.

То оце сів я читати. І обійняли мене

Бібліотечні думки

Уже, здається, мав колись нагоду висловити свою підозру - Ви, пан Коноваленко, мабудь живете в якомусь іншому світі. Там, наприклад, отаке можливо:

"Работодатель явно был почитателем О. Бендера, поскольку действовал по известной всем схеме: "стулья (то бишь програма) - утром, а деньги вечером""
Computer World Украина (CW) #323 Как надавить на несговорчивого работодателя?

Чи так, пан Коноваленко? Пан Бендер, якщо мені не зраджує пам'ять, намагався протестувати проти такої постановки питання - але марно. Але можливо у нас якісь паралельні світи? Тобто я маю на увазі не той світ де я нині, а той у якому ще недавно перебував. (от-то зовсім у світах заплутались!). В такому разі допускаються деякі відміни у текстах класичних творів.
До речі, чи у Вашому світі цей твір також зветься "Дванадцять стільців"? А то може провести експертизу (міжсвітову), яка виявить, що "Згадані твори не є ідентичними. Тому Коноваленко не використовує твір "Дванадцять стільців", який Ільф і Петров зареєстрували, отримали..."

Але ближче до діла! От, наприклад, Ви пишете -

"Господа програмисти! Не сомневайтесь, у вас есть авторское право на разработание вами продукти. Вот что пишет об етом Закон Украини "Про авторське право і суміжні права""
(CW) #323

Канцелярия пишет!

Або ідеалізм. Або то може світ у Вас такий - ідеальний. Класно! Я так також хочу!

Тобто по закону авторське права у мене, звісно, є. Але при чому тут закон? То, мабудь, у Вашому світі всі такі безсовісні і несумлінні. У нас не так. У нас судять по таким понятиям:
Так, у відповідача яка "криша" - міськвиконком. Угу. А у позивача яка - пшик. Так, шановний пан позивач, - пшол вон!

Або далі -

"Ви собрались уйти, но боитесь что работодатель вас достанет. Припугните его."
(CW) #323

Чи не легше просто вдавитись?

Добре, історія з життя

Те судове засідання, на яке відповідач таки нарешті з'явився (05.01.2000), було призначено на 9 годину. На руках у мене була повістка. Перед засіданням я прийшов на роботу, попередив свого начальника про свою відсутність.

Після засідання я повернувся на роботу. Під самий кінець робочого дня мене викликає директор фірми, де я на той час працював. Уперше з дня прийому на роботу. По дорозі зустрічаю начальника. Питаю, чи не знає чому мене викликають. Ні, не знає. (Аби часом, не знає!).

Заходжу у кабінет директора - там уже ціла делегація. (Який прийом - чого б то раптом?)
Директор до мене:
- Так, Саша, садись.
- Дякую.
- Тебя не било на работе три часа, ето прогул. А прогул ето увольнение. Так пиши заявление по собственному желанию.
Чи не правда, орігінально? Про причину моєї відсутності мене не питають. Чи не тому що знають де я був? Або поглянемо з іншого боку - якщо я такий прогульник чому б то директору бути таким прихильним до мене? Хай звільнять за відповідною статтею. Так ні ж - хочуть по власному.
Так, я розумію, в цівілізованому світі, після таких слів цей директор був би уже _не_ директор. (Пан Коноваленко, може Ваш світ так і називається - цивілізований?)
Пояснюю - Чекайте, панове. Який прогул? Я був у суді. Якщо мене викликають у суд то я _мушу_ туди з'явитись. Принести повістку? - Ні, кажуть, не треба нести. (На не цікавить їх моя повістка. І чому б то?)
- Все равно, ми тут посоветовались и решили - ми тебя тут не хотим видеть.
- Ну, але ж повина бути якась причина такого до мене ставлення.
- (з легким роздратування). Какая тебе разница? (а секрети, секрети!:ОЛ) Пиши заявление.
Можна, зввісно, продовжувати. Але, суть, сподіваюсь, зрозуміла. Можна навіть сказати, що це був не я, а якийсь абстрактний програміст, і це підриємство називалось не "Е. С." а якесь, скажімо, абстрактне підприємство. "Суть не в назві а в суті", як цілком слушно пізніще зазначив пан суддя.

"Надавить на работодателя можно и руками заказчика"
(CW) #323

Так, так. І тоді наймач разом із замовником випишуть програмісту таких п... пояснень, що той не буде впевнений, що його віднині звати так само, як до того.

"Вивод из сей баталии один. Тот кто не имея имущественних прав на компьютерную програму передаст ее другому лицу, неизбежно капитулирует. И ето собитие неизбежно как восход солнца" (однако, слог, Слог! Чур Вам - а то не зійде! :ОЛ)
(CW) #325 Авторское право: на поле боя без перемен

Насамперед, погоджуюсь - Тот кто не имея имущественних прав на компьютерную програму передаст ее другому лицу, - тот, канєшна, передаст. И ето соитие неизбежно - абсолютно. Проблема в тому, що третій в цій ситуації - програміст - а третій як відомо - "лішній".

Приклад із життя

Заходимо от на такий сайт - (наступний поклик більше не відповідає - документ прибраний) Електронні системи. Прочитайте уважно - може десь бачите моє прізвище? Не видко такого. Але я співавтор цієї програми. Більше того, та версія програми, про яку йдеться на цій сторінці, робилася виключно мною. Більше того. Людина, яка працювала над цією програмою до мене сказала мені - "Ета програма теперь твоя програма", тобто фактично відмовилась від свого авторства. То за таких обставин не називати себе єдиним автором програми мене змушують лише міркування порядності, з якими, після більш ніж річного спілкування з нашою "правоохоронною" системою, я однаково ніяк не можу розстатися.
Чорт, більше того, сам вміст цієї сторінки зідрано з документу, автор якого - Ваш чемний слуга.

Гаразд, як програміст може все таки захистись? Та як. Деньги утром - програма днем, деньги днем - програма вечером, деньги вечером - програма ночью... (Вам це нічого не нагадує?).

Можна, звичайно трохи, покопирсатись у г..., на добре, у багні - всіляки там програмні методи "захисту" - обмеження на дату, або ключі, або всілякий інший хитромудрий непотріб. (Наскільки все це дієво показує історія з 1С і HASP'ом).

Але, я питаю, при чому тут авторське право?

Не пойняв?!

(по мотивах творів В. Коноваленка)

"...Имущественное право автора, которое до принятия новой редакции закона принадлежало автору, стало принадлежать работодателю"
(CW) #314

Чому це власне? Або далі -

"Однако вопрос об интелектуальной собственности на ПО, созданное сотрудиками, работающими по найму, бил решен не в пользу авторов подобних произведений"
(CW) #333 Авторское право: шаг вперед, два шага назад.

"По новой редакции Закона Украини "Про авторське право і суміжні права" авторские права на служебное произведение принадлежат работодателю"
(CW) #345

Ваш коментар, як на мене, дуже дивний. Не хвилюйтесь, свою думку я аргументую трохи нижче, але наразі дозвольте

Невеличкий ліричний відступ.

Під час розгляду моєї справи у суді мені не рідко доводилось зтикатись з профанами від юриспруденції. Ці особи, щойно дізнавшись, що мою програму використовує мій колишній наймач, із упевненністю саме профанською заявляли: "А, ну тогда понятно. Если ти там работал, значит програма принадлежит той фірме, где ти работал". Вони не ускладнювали собі життя ознаймоленням із законодавством. Їхню "логіку" не складно зрозуміти, мовляв - "зачем там что-то еще читать, когда и так (!) все ясно".

На що можна сказати - логіка справді "залізна". Якщо ти працював на фірмі і під час роботи на цю фірму купив собі авто - звісно, авто належить фірмі (хм, а Ви як подумали?) Якщо ти працював на фірмі і під час роботи на цю фірму складав вірші - звісно, ці вірші належить фірмі. Якщо ти працював на фірмі і під час роботи на цю фірму у тебе родилася дитина - ця дитина належить фірмі! (Бурние аплодисменти, переходящие в овации).

Гаразд, я обіцяв невеличкий відступ. Далебі, чого приділяти увагу профанам, ми з Вами розумні люде!

Аргументи? Прошу!

Аргумент №1 Стара редакція

От Ви кажете - "Имущественное право ... до принятия новой редакции закона принадлежало автору". Втім, я, формально погоджуючись із Вами, починаю не розуміти Ваш коментар уже з цього місця. Звернемось до букви закону.

Ст. 20 Авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом
...
2. Виключне право на використання такого твору належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором.
...

Для згаданого профана цього було достатньо, що б верзти свою дурницю із упевненністю (майже) абсолютної істини. Для Вас, п. Коноваленко, цього не достатньо, тому я і кажу, розумні ми з Вами люде - просто світи у нас паралельні.

(Залишимо допоки осторонь питання недолугості стиля статті)

Можливо, до такого висновку Вас спонукала та ж сама

Ст. 20 ...
1. Авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом, належить його автору.
2....
Розмір авторської винагороди за створення і використання твору, створеного за договором з автором, який працює за наймом, та порядок її виплати встановлюються у договорі між автором і роботодавцем.

Зовсім инша справа! чи не правда?

Але чи не зацікавило Вас що таке "Виключне право"? Ото дивимось -

Стаття 4. Визначення термінів
...
виключне право - право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, установлених цим Законом;
...

В цьому місті кожен порядкий юрист повинен зазнати онтологічно специфічно-приємного відчуття - цитую "за винятком...". Що ж то за вийнятки? Дивимось:

Стаття 29. Договори на право використання творів
1. Використання твору допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, за винятком випадків, зазначених у статтях 15-19 цього Закону.

Наголошую, ст. 20 в переліку виключень немає! Тобто? Тобто виключне право роботодавець (тьху - читайте далі), має десь так само як трирічна дитина має право виступати у суді.

Гаразд, ще простіше - "Програма _не_ Ваша, но _и_ использовать ее ви _не_ можете поскольку у Вас до'кументов нету!" І вуса з хвостом допоможуть так саме як рога з копитами.

Висновок: Єдиний спосіб яким наймач може отримати авторські права - укласти авторський договір з автором.

Аргумент №2 Нова редакція

Гаразд, панове присяжні засідателі, зверніт свої ясні очі на нову редакцію закону.

Стаття 16. Авторське право на службові твори
1. Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору
...
3. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або)цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Ніби допіру ніяких погіршень становища автора не спострігається.

По суті (в нашому контексті) визначення (і внесення) поняття службовий твір ніяк інтереси автора не зачіпає.

Мабудь, пане Володимире, Вас зпантеличує це? -

Ст. 16
2. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

В такому разі звернемось знову до

Стаття 1. Визначення термінів
...
виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом;

Питання - Коли наймач встиг набути авторського права? Очевидно тоді і лише тоді коли уклав з автором авторський договір. І якщо такого договору не укладено все що може зробити наймач - "извинить и подвинуться".

Стаття 31. Передача (відчуження) майнових прав суб'єктів авторського права
1. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Стаття 32. Передача права на використання твору
1. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

То навколо чого весь гамір? Що це все означає? А означає це всього лише те, що при укладанні авторського договору на службовий твір автор передає наймачеві виключні права, якщо інше не зазначено явно. І то тільки внаслідок спеціального характеру норми.

Висновок: Єдиний спосіб яким наймач може отримати авторські права - укласти авторський договір з автором.

Примітка: Так, у мене також складається враження що якась собака, точніше свиня, тут (у ст 16)порилась. Дуже уже комусь хочеться "хапнути авторського права на шару". Панове, так не можна зробити, хоча б через

Аргумент №3 Бернська конвенція

Читаємо:

Статья 9
(1) Авторы литературных и художественных произведений, охраняемых настоящей Конвенцией, пользуются исключительным правом разрешать воспроизведение этих произведений любым образом и в любой форме.

Що це означає? А те, що навіть якби у новій редакції закону було чорним по білому написано "всі авторські права на будь-які твори створені під час роботи на наймача належать наймачу", то ця б норма була не варта паперу, на якому була б надрукована. Бо була б не чинною з моменту прийняття закону через ту просту обставину що Бернська конвенція має більшу юридичну силу.

Проблемне питання - Чи має мокросопль авторське право на Windows?

Висновок: Якщо українські законодавці захочуть погіршити становище автора їм насамперед потрібно вийти з участі у відповідній конвенції.

Аргумент №4 Дух закону

На що ми все про букву і про букву... Дух - він тіло рве до тіла! До Діла. Так, ближче до діла.

(У Вашому світі, пане, я уже побував, але чому б то зупинятись на досягнутому. Вперед!)

У чому суть авторського права? У тому, що автор передає суспільству у користування світ, перепрошую, твір, а суспільство погоджується, визнаючи значимість свого надбання, що автору треба щось їсти.

З точки зору економічної не можна не віддати належне прагматизму вмериканців - у них це називається вельми прозоро - Copyright (право копіювання). Адже трудність створення власне твору набагато (десятки і сотні разів) перевищує трудніть його відтворення, тобто створення нового примірника твору. Тому питання відповідної оцінки праці автора набуває правомірності.
(Хоча,... погоджуюсь - "хіба то люди - то вмериканці!")

То що складає дух закону? Дух закону полягає у захисті інтересів автора, у забезпеченні його моральних і майнових прав. То дуже дивно що (хоча цілком очевидно чому) знаходяться особи, які намагаються витлумачити букву закону в такий спосіб, що ніби-то автор, що працює за наймом, то уже зовсім і не автор. Навпаки, стверджую я, відповідні статті у законодавстві потрібні, але їх мета (належна, але, мабудь, не наявна) захистити автора, який працює за наймом, оскільки саме таки обставини роботи провокують нахабні порушення авторського права - з начальницьким хамством, з перевищенням владних повновежень, з використанням службового становища, з підкупом суддів, експертиз, тощо. Становище саме такої категорії авторів є загроженим, і саме їх повинен захистити закон, але уже ніяк не "бідненького" наймача.

Але може я помиляюсь і наш закон захищає таки наймача, а не автора. В такому разі потрібно принаймні назвати все своїми словами - це називається рабство. (Актори кріпостного театра).

(Апофеоз епогея (аппупея):)

Творчість, натхнення, осяяня - речі примхливі, химерні, крихкі і, я би сказав, ефірні. Але без того намає авторства, немає авторського права. Намагання взяти авторське право "силоміць" призводять до єдиного сумного наслідку - авторське право зникає як fata morgana, як мара, як привид. Тому кожна така спроба лише жалюгідне самообдурення. Автор є джерелом авторського права, передумовою його виникнення, і будь яка споба експроприації авторського права неможлива по суті.

(На скажіть мені що я Вас не переплюнув!)

На закуску

"Многие работодатели до сих пор не понимают, зачем им нужни авторские права на ПО. Господа работодатели. Авторские права могут бить как кнутом, так и пряником."

Так, по-перше. Работовзятелі і работодателі це різні поняття. І це різні люди.

Іменуючи себе не багато не мало благадетелями (благодателями), ці "гаспада" мають цілком прозору мету - замилити очі, показати себе у такому світлі, що їхні брудні діла виглядатимуть ледь не добродійністю. Вони, бачте, надають робочі місця, і ще, при тому, (дяка велика) платят гроші! Виглядяє це приблизно так переконливо, як Гастгапович, який захищає білий дім. Читайте "Капітал" пана Маркса!

Гаразд, конструктивні пропозиції? Ці "гаспада" називаються наймачі, або по-московські - наниматели, або по-англійські - employer.

Передостанній висновок: Пан Коноваленко, з законодавством, у нас... ну, не то що би все гаразд, але не так уже й пагано, як у Вас виходить. (Принаймні покраще ніж у клятих москалів - де є два доречні закони з якими вони собі ніяк не можуть (не хочуть!) дати раду). Проблема не в тому.

Вигуки!

"Ми с вами должни понимать, что у работодателя должно чтото остаться на руках, чтоби он мог реализовать свои права, заложение в ст. 20"
(CW) #323

Авторський договір!

"А если учесть, что нарушителей авторских прав могут (нерозбірливо:ожидать?) не только финансовие потери, но и тюремное заключение (176 УК), становится совершенно понятно..." (CW) #333

кому треба, в разі чого, дати хабара.

"...В старой редакции Закона Украини "Про авторське право і суміжні права" такая норма отсуствовала. Фактически ето означало смерть дистрибуции. однако отсуствие знаний по авторскому праву ... и пасивность Microsoft позволила продавцам ПК не замечать собственной смерти"
(CW) #337 "Авторское право: жизнь или смерть производителя"

Так "а бил ли мальчик? бил ЛИ мальчик?"

"Не секрет (?!:ОЛ) у продавцов ПК появляется шанс примерять тюремную робу. Не верите? Зря. Прочтите внимательно ст. 176 УКУ..."
(CW) #341

...за подачу позовної заяви щодо ніби-то свого ніби-то авторського ніби-то права проти такого гарного підприєства присудити г. Лихо О. А. до 10 років позбавлення волі - ну ето, бл..., воще!

Але лукавите, лукавите, шановний!

Слова фотографа - "Фотографія ваша, ви мне за нее заплатили, вот и делайте с ней все, что хотите"
(CW) #308 Фотография как обьект защити

"делайте с ней все, что хотите"- звучить, я би сказав, сексуально.

"Однако не все так просто в нашем государстве. (е! е! погоджуюсь:ОЛ) Некоторие (очень отдельние:ОЛ) работодатели решили что самий короткий путь к получению прав на интелектуальную собственность - ето ее експроприация еще на стадии заключения авторского (можливо трудового?:ОЛ) с програмистом."
(CW) #312 Как работодателю получить права...

Не може не вказати Вам не деяку недосконалість стилю. Все ж таки, попри всі Ваші старання живий подих життя (у меня тоже есть голос! я тожу хочу петь!) інколи вривається в сухе популяризаторсько-ідеалістично(ідилічно)-цивілізоване тло Вашого світотворення. Втім, не можу не відзначити, порівняно з наведеними вище уривками Ваших ранніх творів, цілком певно помітний поступ у майстерності.

Самий останній висновок: Щодо авторських прав. "В нашем государстве" вони-то наймачу зовсім не потрібні. Або потрібні як зайцю стоп-сигнал. То як Вам краще смакує.

Що потрібно наймачу "в нашем государстве" ? Ділитись. Блін, та при чому тут автор? З владою ділитись.

Прикінцеві розшаркування

Бо я власне погоджуюсь, творення віртуальних світів - важка праця. Відчуваючи нашу спорідненість (адже хто такий митець як не творець світу?) не можу не зізнатися у певних душевних терзаннях. Чи добре я роблю, а чи правильно це? Особливої гризоти мені завдає розмір моїх творінь, який щодалі більшає. Але я не винний! Тема сама веде мене. Опиратися їй то уже не в авторових силах.

Може десь описки, неточності - вибачаюсь. Десь у мене на клавіатурі ы та э поділись - даруйте.

На психанув я, розкричався, в образ увійшов, слюна в різні боки... я знаю, може й побив кого? Ну перепрошую, накипіло, знаєте. Але... та як би то сказати?

На нині, оце, той'во,... шо? та ні... ну коротше перевели мене. Сиджу оце у котлі, смолу п'ю. (а то мабудь питаєте - і шо то воно така темінь?) Та як п'ю? Втягнувся. Чорти, біс їх бери, ніц не працюють, лайдаки. Кажуть, шахтарі усе вугілля видобули, палити нічим, брехла диявольські. А у нас смола стигне. Клякнеш. Та і взагалі чортівня якась. А-а! ніде бідному програмісту нема долі - ані на тому світі ані на цьому.

Але маю я тут одну думку. Нікому не кажіт, маю я тут одну підступну думку, але про те уже иншим разом.

(далі буде)

А на цьому, шановний, кажу Вам

До скорого побачення!

Бо, як зауважив арт.лебедев - "Креатив так и прёт!".

З повагою, Олександр Лихо (C) 2001-2002 (виликогрішник).